Розвиток гендерної культури студентства у фокусi iсторико-педагогiчного дослiдження

Воровка, М. І. (2019) Розвиток гендерної культури студентства у фокусi iсторико-педагогiчного дослiдження. Проектний звіт. Мелітополь.

Перегляд

Text Монографія 2.pdf Скачати (3MB) | Перегляд

Резюме

Забезпечення ґендерної рівності є частиною міжнародних зобов’язань України та важливим напрямом демократичних перетворень у державі. Попри суттєві зрушення в цьому напрямі, Україна стикається з викликами, причиною яких є вкоріненість у свідомість українського суспільства патріархатних настанов та цінностей. Тому досягнення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок в усіх сферах соціального життя потребує цілеспрямованих, систематичних, комплексних зусиль для формування у суспільстві гендерної культури егалітарного типу. Студентство, внаслідок високої соціальної мобільності та особливої сприйнятливості до суспільних інновацій, не лише засвоює цінності попередніх поколінь, а й активно трансформує їх, відповідно до викликів часу, а отже, є впливовим суб'єктом розвитку гендерної культури. Система освіти спеціально покликана забезпечити передачу та засвоєння наступними поколіннями культурного надбання людства, зокрема і в сфері гендерних відносин. Трансляція цінностей гендерної культури в освітньому процесі відбувається як педагогічно організовано, цілеспрямовано, так і опосередковано, тому практика розвитку гендерної культури має набагато тривалішу історію, ніж відповідна теорія. Формування гендерної культури студентства сучасної вищої школи України означає відмову від будь-яких обмежень та упереджень щодо освітніх та інших можливостей людини, у зв’язку з її статевою належністю. Це потребує викорінення стереотипів, що ґрунтуються на уявленнях про соціальні, культурні та психологічні властивості, риси, особливості, функції та ролі, що приписуються чоловікам та жінкам на основі їх біологічних відмінностей, прямо чи приховано обмежують реалізацію їх громадянських прав та свобод, доступ до ресурсів та влади, участь у прийнятті рішень на всіх рівнях суспільного буття. Розбудова системи освіти правої демократичної держави означає безумовне прийняття цінностей егалітарної гендерної культури. Підвалини для становлення в Україні теорії розвитку гендерної культури закладалися із відродженням у період відлиги соціально-гуманітарних наук, які через специфічні історичні умови свого розвитку осмислювали проблеми статі з есенціалістських позицій. Інтеграція у вітчизняну педагогіку гендерного підходу, що розпочалася з кінця 90-х років ХХ століття, відбувалася на основі цієї наукової традиції, що й зумовило труднощі формування гендерного дискурсу і підходів до його розуміння. Історико-педагогічна рефлексія ґенези та еволюції теорії та практики розвитку гендерної культури студентів дозволяє виявити передумови та джерела їх виникнення, визначити вплив вітчизняних наукових та освітніх традицій на становлення гендерного підходу в педагогіці та діяльності закладів освіти, визначити перешкоди, а також сприятливі чинники, засоби та шляхи його впровадження, а також виокремити педагогічні умови розвитку гендерної культури. Теоретична розробка та практична реалізація гендерного підходу, як нової освітньої парадигми, були зумовлені феміністською критикою та постмодерністською ревізією освітньої теорії та практики, що розпочалася в Західній Європі та Америці у 60-х роках ХХ століття. Формування гендерної культури аналізували Дж. Гор, С. Джексон, Г. Жиру, Л. Колберг, П. Мак-Ларен, Ж. Піаже, П. Фрейре та інші. Вітчизняна соціально-гуманітарна думка, з певних історичних причин, розвивалася в умовах догматичних та ідеологічних обмежень, ізольовано від світових тенденцій. Проблематика, дотична до гендерної, хоча й не маркувалася у відповідних категоріях, з 60-х років ХХ століття осмислювалася вітчизняними вченими у категоріях соціології статі та сім’ї, психології статі та статевих відмінностей, жіночої історії, статевого (соціостатевого, статеворольового) виховання та освіти. В педагогіці ці питання знайшли відбиття у роботах А. Арової, В. Барського, В. Владина, Д. Капустина, С. Ковальова, Н. Новікової щодо статевого виховання та формування взаємовідносин між юнаками та дівчатами; Л. Верб, В. Вечір, В. Крутецького, О. Кунца, В. Сухомлинського з проблем морально-статевого виховання; Т. Атарова, Д. Ісаєва, В. Кагана, В. Колбановського, Д. Колесова з питань статевої освіти і виховання; В. Владіна, І. Дубровиної, Г. Медведєва, А. Над’ярного, С. Ковальова з питань сімейного виховання та підготовки до сімейного життя; І. Андрєєвої, Т. Афанасьєвої, Г. Бреслава, Е. Костяшкіна, М. Лукіна, Б. Хасана, А. Хрипкової, стосовно урахування статевих відмінностей учнів в педагогічній діяльності тощо. Гендерна парадигма формується у вітчизняній науці з 90-х років ХХ століття. Особливості та тенденції її впровадження в соціально-психологічні науки аналізували О. Вороніна, Н. Гапон, Т. Гурко, О. Кікінеджі, О. Кісь, І. Кльоцина, Л. Малес, Л. Смоляр, О. Стрельнік, З. Хоткина, в педагогіку – В. Гайденко, Т. Дороніна, О. Ільченко, В. Кравець, Н. Кутова, І. Мунтян, О. Петренко, І. Предборська, І. Радіонова; теоретико-методологічні та організаційно-педагогічні основи гендерної освіти та виховання молоді розробляли С. Вихор, О. Власова, Т. Голованова, С. Гришак, О. Луценко, О. Плахотник, Н. Приходькіна. Формування гендерної культури, як мета гендерного виховання та завдання професійної підготовки, розглядається в роботах О. Васильченко, О. Железняк, І. Калько, Л. Мандрик, Р. Мойсюк, Г. Петручені, П. Терзі, В. Хор'якова, С. Яшник, тощо. Наскрізною ідеєю нашого дослідження є розуміння ґендеру як складного соціокультурного процесу і результату конструювання суспільством чоловічих і жіночих соціальних ролей, поведінки, ментальних та емоційних характеристик статей. Це колективні уявлення, що трансформують біологічні відмінності статей у соціальну та культурну диференціацію. В інститутах суспільства гендер та соціальні відносини статей є взаємно визначальними та конструйованими. Охоплюючи соціальні статуси та цінності, що діють в межах культурного простору, гендер існує, транслюється та еволюціонує як гендерна культура. Залежно від домінантної світоглядної позиції щодо співвідношення чоловічого і жіночого начал на усіх рівнях суспільного буття, гендерні культури розвиваються в континуумі патріархатності / егалітарності. Егалітарна гендерна культура є складовою громадянського суспільства та віддзеркалює демократичні цінності. Розвиток такої культури є одним з глобалізаційних викликів вищій школі України, що орієнтує її на осмислення та інтеграцію гендерного підходу як нової освітньої парадигми.

Тип елементу :	Монографія (Проектний звіт)
Теми:	L Освіта > L Освіта (Загальне) L Освіта > LA Історія освіти L Освіта > LB Теорія і практика освіти L Освіта > LB Теорія і практика освіти > LB2300 Вища освіта L Освіта > LB Теорія і практика освіти > LB2361 Учбовий план
Підрозділи:	Факультет інформатики, математики та економіки > Кафедра педагогіки і педагогічної майстерності
Користувач, що депонує:	Кафедра педагогіки та педагогічної майстерності
Дата внесення:	30 Черв 2020 15:06
Останні зміни:	30 Черв 2020 15:06
URI:	http://eprints.mdpu.org.ua/id/eprint/10184

Доступні версії цього елементу

• Розвиток гендерної культури студентства у фокусi iсторико-педагогiчного дослiдження. (deposited 30 Черв 2020 15:06) [Представлено на екрані]

Виконати (потребує авторізації)

Перегляд елементу