Інклюзія у вищій освіті: університетські практики впровадження інклюзії

У статті висвітлено проблеми вивчення університетських
практик впровадження інклюзії у вищій освіті в країнах ЄС.
Проаналізовано результати наукових досліджень, які
засвідчують, що розробленню проблеми створення
безбар’єрного освітнього середовища, оформлення та
стабілізації його ціннісних підстав та смислового наповнення у
наукових студіях присвячено недостатньо уваги. Розкрито
траєкторію успішної інтеграції осіб з особливими освітніми
потребами у навчальний процес ЗВО. Визначено, що
найбільш продуктивною стратегією управління вищим
навчальним закладом як гетерогенною організацією є
стратегія, в основі якої лежить широке філософськопедагогічне бачення інклюзивної освіти. Проаналізовано
підходи до організації інклюзивної освіти, два з яких
зараховано до компенсаторних і лише один до істинно
інклюзивних, та основні елементи інклюзивної досконалості
університету, з яких виокремлено фокус на інтелектуальному
та соціальному розвитку студентів; пропозиція найкращого з
можливих курсів навчання для контексту освіти;
цілеспрямований розвиток підвищення якості навчання
студентів та використання для цього організаційних ресурсів;
увага до культурних відмінностей; гостинна спільнота. Отримані результати послужили підставою для подальшої розробки моделей інклюзивної досконалості університету, яка визначається як сукупність стратегій та практик, спрямованих на підтримку різноманітності. Внаслідок проведення аналізу моделей інклюзивної досконалості університетів визначено нове розуміння інклюзії у вищій освіті, що імплементується як бінарність підходів.