Комунікативна компетентність як психологічний складник адаптації студентів до онлайн-освіти в умовах невизначеності

ктуальність дослідження полягає у вивченні теоретичних основ психологічної адаптації студентів, комунікативної компетентності як складника професійної та особистісної компетентності та її роль у подоланні труднощів адаптації до онлайн-освіти.

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування ролі комунікативних здібностей як психологічного ресурсу адаптації студентів до онлайн-освіти в умовах невизначеності, а також систематизація наукових підходів до вивчення взаємозв’язку між розвитком комунікативної компетентності та ефективністю адаптаційних процесів в умовах цифрової трансформації освітнього середовища.

Результатом є теоретичний аналіз того, що студентська адаптація до онлайн-освіти – це складний психологічний процес, який потребує технічної та пізнавальної готовності, особистого ресурсного джерела, де комунікативні компетентності відіграють важливу роль у забезпеченні соціальної інтеграції, емоційної стабільності, мовної компетентності та навчальної ефективності в умовах віддаленої дискусії.

Висновки: у статті представлений теоретичний аналіз завдання спілкування як важливого психологічного джерела для адаптації студентів онлайн-освіти в умовах соціальної невизначеності. На основі сучасних наукових джерел, специфічність психологічної адаптації у віддаленому форматі, що включає створення нових моделей саморегуляції, педагогічної самовпевненості та соціальних взаємодій. Особлива увага приділяється впливу комунікативних навичок на підтримку емоційної стабільності, мотивації освіти та професійної ідентичності студентів, особливо майбутніх психологів. Наголошувалося, що комунікативна компетентність серед цифрової освіти виконують стрес-функцію буфера та допомагають ефективно подолати проблеми через соціальну ізоляцію. Стаття містить перспективи для подальших досліджень розвитку освітніх програм для розвитку комунікативної компетентності для студентів.