Психологічні особливості резильєнтності педагогів в умовах війни

В умовах воєнного стану в Україні викладачі закладів вищої освіти
стикаються з безпрецедентними викликами, що впливають не лише на
організацію навчального процесу, а й на психологічне благополуччя, внутрішню
мотивацію та здатність зберігати професійну ефективність. Резильєнтність,
як здатність адаптуватися до труднощів, долати стрес та зберігати
внутрішній баланс, набуває виняткового значення в таких умовах. У зв’язку з цим
актуальним є дослідження психологічних особливостей резильєнтності
викладачів ЗВО, зокрема, її взаємозв’язку з професійною життєстійкістю та
соціально-демографічними характеристиками.
Метою статті є визначення психологічних особливостей
резильєнтності та професійної життєстійкості викладачів ЗВО в умовах війни.
Завданнями є встановлення зв’язку між професійною життєстійкістю та
змінними, що можуть на неї впливати: статтю, стажем роботи, форматом
навчання, регіоном проживання та досвідом вимушеного переміщення.
Результати дослідження вказують на те, що викладачі загалом мають
достатній рівень резильєнтності, проте статистично значущі відмінності
простежуються за статтю (вищі показники у чоловіків), педагогічним стажем
(вище у більш досвідчених), форматом навчання (найвищі показники у викладачів
дистанційного формату) та досвідом переміщення (вищий рівень у ВПО). За
регіоном проживання суттєвих відмінностей не виявлено. Показники
професійної життєстійкості також виявилися достатніми, із найвищим
середнім значенням за шкалою «залученість» і найнижчим - за шкалою
«прийняття ризику».
Кореляційний аналіз виявив статистично значущі позитивні зв’язки між
емоційною резильєнтністю та всіма складовими професійної життєстійкості,
82
що підтверджує їхню взаємозалежність. Резильєнтність викладачів виявилася
важливим психологічним ресурсом, який підтримує здатність зберігати
мотивацію, відповідальність і ефективність навіть в умовах хронічного стресу.
Наукова новизна дослідження полягає у виявленні системних зв’язків між
резильєнтністю та професійною життєстійкістю саме у педагогів вищої школи
в умовах війни. Перспективи подальших досліджень передбачають розробку
цілеспрямованих інтервенцій з розвитку резильєнтності серед освітян з
урахуванням соціально-психологічних характеристик.