Комплексна система конструктивної взаємодії «родина – дитина – школа» у навчанні та вихованні дитини з особливими освітніми потребами

навчанні та вихованні дитини з особливими освітніми потребами. Авторами виокремлено такі елементи системи:
соціальний запит, мета, завдання, принципи, форми, методи та рефлексію, коригування та оцінку результатів. На
основі аналізу застосування форм і методів співпраці сім’ї та школи дослідники запропонували методичні рекомендації щодо конструктивної взаємодії родини зі школою для оптимізації навчання, виховання та соціалізації дитини
з особливими освітніми потребами.
Метою системи «родина – дитина – школа» встановлено конструктивну взаємодію із сім’єю дитини з особливими освітніми потребами для добору ефективних форм та методів навчально-виховної діяльності з опорою
на сильні боки вихованця, оптимізацію процесу соціалізації. Завдання, які вирішує система «родина – дитина –
школа»: здійснення якісної підготовки дитини з особливими освітніми потребами, надавши життєво необхідні
компетентності; розвиток сильних боків; корекція порушень під час співпраці команди супроводу та родини; пришвидшення процесу соціалізації та створення комфортних умов для навчання та виховання. До принципів, на яких
базується система, автори віднесли необхідність партнерства школи та сім’ї, залучення батьків до спільної діяльності, освіту батьків, заохочення та створення умов для взаємопідтримки батьків, принцип гнучкості, доступності. Серед форм співпраці школи і батьків, що виховують дітей з особливими освітніми потребами, зазначено батьківські навчальні семінари, тренінги; індивідуальне та групове консультування; загальні засідання з інформування
про навчально-виховний процес; проведення круглих столів, лекторіїв, конференцій з обміну досвідом у вихованні
дітей. Серед методів виокремлено три напрями роботи: діагностичний, корекційний та терапевтичний