Роль громадянської активності у формуванні соціального капіталу міста

В статті проаналізовано громадянськість як ціннісну систему людини (інтереси,
принципи, переконання, ідеали), які є спонукальними мотивами активізму. Традиційно цей феномен
вивчається через зв’язок особистості з соціальним цілим, де активність є системною соціальною якістю, а
суспільні інтереси домінують над індивідуальними.
Інший підхід розглядає громадянську активність як можливість реалізації особистістю власних
інтересів і потреб, поєднуючи індивідуалізм із різними формами солідарності та взаємодопомоги. Такий
конструктивний погляд відповідає принципам субсидіарної демократії і розширює поле громадянської участі.
Громадянська активність визначається як система ціннісних орієнтацій людини, які мотивують її до
свідомих дій, спрямованих на втілення в життя культурних, соціальних, політичних і громадянських
цінностей, при розумному співвідношенні особистих і суспільних. В умовах інформаційного суспільства
оформилися нові форми активностей, а саме: дискусії та пропаганда власної позиції у соціальних мережах,
мобілізаційна участь.
Громадські об’єднання формують почуття довіри, солідарні зв’язки, соціальну відповідальність,
громадянський патріотизм, що сприяє накопиченню соціального капіталу. У зв’язку з процесами
децентралізації питання участі у міських громадах набуває особливої актуальності, оскільки міста
створюють економічну, соціальну та культурну могутність країни.
Результати соціологічного дослідження громади Мелітополя свідчать, що найбільш значимими для її
мешканців є національно-патріотичні, екологічні, доброчинні та волонтерські організації. Водночас,
більшість опитаних беруть участь у їхній діяльності ситуативно, але свідомо і добровільно, що відповідає
загальнонаціональним тенденціям. Відтак, місто володіє певним ресурсом громадянської участі, який може
примножувати соціальний капітал.
Ключові слова: громадянськість, довіра, солідарні відносини, мережі підтримки, громадянська участь.