Специфіка об’єктивації влади в політичній спадщині М. Фуко

Автор статті має на меті проаналізувати той період творчості М. Фуко, в якому тема влади стала домінувати
над темою знання, незважаючи на те що вони паралельно існували в більшості праць французького дослідника.
Робиться аналіз специфіки об’єктивації політичної влади в межах фукодіанської макрофізики влади, відмічаються її
відмінні риси від протилежного періоду мікрофізики влади. Праця «Воля до істини» та курс лекцій «Треба захищати
суспільство» розглядаються як ключові для визначення межі критичної думки М. Фуко про політичну владу. Макро-
фізика й мікрофізика влади – поняття, що використовуються французьким дослідником для характеристики влади
в різних її проявах, стали позначати дві протилежні стратегії його кратології. У ході аналізу розглядаються три етапи
об’єктивації політичної влади, але тільки дві повноцінні стратегії аналізу. Об’єктивація влади у М. Фуко пов’язана,
по-перше, з ніцшеанським підходом до знання та його застосуванням з метою панування, по-друге, з редукцією
можливостей суб’єкта влади, по-третє, зі сприйняттям влади як абсолютної домінанти над «соціальним тілом». Ці
вектори об’єктивації й привели М. Фуко до тієї методологічної кризи, яку він сам для себе виявив після завершення
праці «Воля до істини». Аналіз макрофізики влади прирівнюється до аналізу саме політичної влади, де в М. Фуко
яскраво окреслюються три типи влади: суверенна влада, дисциплінарна влада та біовлада. Кожна з них не тільки
характерна для певних історичних періодів, що для М. Фуко як для історика було необхідною умовою їх позиціону-
вання, а й загалом визнається тією константою, з якої держава створює єдиний комплекс політичної влади та яка
позначається М. Фуко як «governmentality» (мистецтво управляти). Протягом аналізу кожного з трьох типів влади
розглядаються окремі концепти, які притаманні саме їм: «гротеск влади», «паноптикум» і «біовлада».