Найпроникливіший дослідник психології підлітків: творча манера Віктора Близнеця у дитячій прозі 60–80 років ХХ століття

Творчість Віктора Близнеця – визначне явище в історії української дитячої
літератури. Його час (народився 1933, пішов із життя 1981 року), чи, правильніше, час усієї країни-України, час, коли стрімко почалося «притишення» думки, таке собі «згортання» роздумів, мрій, – це час застійний. Саме той, який зробив усіх читачів (читаємо: людей) тугими на вухо. В. Маковецький про те «позачасся» згадував так: «Перегодовані повчальністю й нікчемною бравадою, ми поринули в читання фантастики й детективів, попит виплодив масу низькопробних публікацій, і хоча в цих кучугурах і брилах книги Віктора Близнеця пробили своє нешироке річище, напитися з його чистого струмка небагато хто встиг». Звичайно, письменник аж ніяк не применшує роль фантастики й детективів у вихованні читача, він має на увазі саме «низькопробні публікації», яких з’являлося все більше й більше і таких, що не могли «порадувати» справжнього поціновувача Книги. Письменник належав до шістдесятників – покоління, яке зверталося до новелістичного жанру; акцентуючи на внутрішньому світі своїх героїв, Віктор Близнець значно розширив можливості концентрації на цьому світові (внутрішньому), свідомо уникаючи надмірних, поширених описів подій.