Абстрактна лексика в українській мові ХІХ ст. (на матеріалі словника П. Білецького-Носенка)

Особливе місце в словниковому складі української мови на різних етапах її функціонування належить абстрактній лексиці – словам, які називають поняття, що не мають реального втілення, тобто вказують на стан, почуття, процес, якість, риси характеру, різні вияви інтелектуального рівня людини, відносини між особами, народами, особливості етикету, є науковими та виробничими термінами. Іменники з абстрактним значенням становили окрему групу слів із певним набором дериваційних засобів уже в прасловʼянській мові, а в подальші періоди відбувалися процеси її розвитку й удосконалення. На початку ХІХ ст. велика кількість абстрактних найменувань була зафіксована в словнику П. Білецького-Носенка.