Ґендерні компоненти та засоби стереотипізації в українській фразеології

Автор статті розглядає українську фразеологію з погляду наявності в ній ґендерних компонентів та способів створення стереотипних переконань, адже колективна свідомість генерує спрощені уявлення про властивості, якості та уміння представників як чоловічої, так і жіночої статі.
У статті здійснено аналіз способів і засобів вербалізації концептів “чоловік” та “жінка” в українській фразеології. Також з’ясовано позицію ґендерного компонента в семантичній структурі фразеологічних одиниць, виявлено національно культурну специфіку семантики фразеологізмів із ґендерним компонентом; частково описано синонімічні відношення та антонімічні зв’язки в системі ґендерно маркованих фразеологічних номінацій української мови; проаналізовано фразеологічні одиниці з огляду на те, що вони є одним із першоджерел створення та поширення стереотипів.
На матеріалі української фразеології зроблено спробу дослідити андроцентричність і гіноцентричність мовної картини світу. Автор доводить, що лексеми, які окреслюють у мові ґендерні концепти, допомагають реалізувати людські уявлення та зосереджені в них знання про ґендер.
Ключові слова: ґендер, вербалізація, фразеологізм, чоловік, жінка