Спокута як дорога до себе: семантика меж і станів у романі Р. Іваничука «Орда»

Автори статті досліджують питання способів розкриття художньої проблематики твору на матеріалі роману Р. Іваничука «Орда», наголошують на тому, що для розуміння авторської думки важливими є часово-просторові параметри художнього твору – хро-нотоп, а в його складі – топоси меж і станів. У романі «Орда» Р. Іваничук поєднує розі-мкнутий і закритий / обмежений / окремішній, зовнішній і внутрішній часопростори. Їх посутніми художніми конструктами є топоси географічних, історичних, релігійно-духовних, моральних меж і психологічних станів, архітектоніка яких здебільшого ґрунту-ється на фольклорних, міфологічних, символічних та алегоричних образах. Вони, а також принцип циклічності, забезпечують оприявлення авторської думки про спокуту гріха – історичного, морального тощо – як умови повернення людини до самої себе, її самоусві-домлення у колі свого народу, спроможності боротися із загарбницькими військовими й духовними ордами.
Ключові слова: авторська думка, художній образ, художній хронотоп, художній простір, топоси меж і станів