Соціологічний дискурс вивчення комунікативно-адаптаційних чинників розвитку особистості

Робота присвячена розгляду проблеми розширення діапазону соціологічних методів дослідження чинників самореалізації людини. Аналізуються міждисцип-лінарні розробки і методи дослідження особливостей соціально-комунікативних чинників адаптації особистості в малих професійних групах в умовах закритості середовища спілкування. Обґрунтовується потреба комплексного підходу до розробки методології дослідження та моделювання процесів адаптації особис-тості на засадах ціннісно-мотиваційних, смислових та комунікаційних установок як соціально-психологічного конструкту самореалізації людини в умовах змін.
Соціально-комунікаційні чинники адаптації особистості в малих професійних груп в умовах закритого середовища сьогодні відносяться до числа найсер-йозніших гуманітарних проблем у зв’язку з ускладненням буття людини в умовах швидко мінливого світоустрою. В статті теоретично обґрунтовано ціннісно-мотиваційні, смислові та комунікаційні установки соціальної і професійної адап-тації особистості.
Надзвичайно актуальними стають як теоретичні дослідження проблеми особистісного розвитку в умовах закритого соціального середовища методами психології, соціології, теорії комунікації, глобалістики та інших наук гумані-тарного корпусу, так і прикладні аспекти дослідження комунікації, як засобу соціальної адаптації особистості в малих професійних групах. Сьогодні дос-татньо активно досліджується своєрідність соціально-комунікаційних факторів адаптації особистості в малих професійних групах в умовах закритого сере-довища, обумовлених впливом просторової і тимчасової деформації, визначаються психологічні та соціальні маркери, що зумовлюють особливості ціннісно-моти-ваційних та смислових установок особистості, яка працює в закритому середовищі: деформація психологічного простору, підпорядкування домінуючим субкультурним нормам, відсутність почуття безпеки і впевненості.