Жанрові модифікації роману Мирослава Дочинця «Вічник»

Метою статті є огляд жанрових особливостей роману М. Дочинця «Вічник». Це зумовлено тим, що на сьогодні більшість творів є синтетичним поєднанням жанрових матриць і отримують визначення узагальненим терміном «роман» за традицією, будучи радше зразками «романного мислення». Тож варто виробити матрицю аналізу художнього тексту з позицій жанрових ознак та в їх синтетичному поєднанні, що стало можливим у цій статті завдяки використанню в єдності історико-літературного, біографічного методів, критичного аналізу джерел тощо. Доведено, що у творі яскраво представлені ознаки притчі та робінзонади. Такі особливості притчі, як алегоричність образів, філософський та повчальний характер оповіді, наявність героя, що є носієм дидактичного начала, орієнтація на духовність, притаманні й романові «Вічник», а саме тим його частинам, що виділені в тексті курсивом. При цьому зауважено, що моралізаторські сентенції є іманентними, природними в цьому романі і розкривають глибокий філософський зміст існування особистості.