Абстрактні іменники з суфіксом -еžь у словотвірній системі праслов’янської мови

Категорія слів з абстрактним значенням почала формуватися ще в праслов’янській мові. У процесі історичного розвитку вона вдосконалюється та збагачується разом із життям народу, із розвитком його науки, культури, мистецтва й мови. Абстрактні найменування з’являються на вищому рівні розвитку мислення й відображають «систему світоглядних цінностей, уявлень людини про світ, про себе, про ставлення до іншої людини, до добра і зла, тобто абстрактна лексика виражає інтелектуальну, духовну та емоційну діяльність людини» [3, с. 288]. Абстрактні назви перебувають у точці перетину мови й свідомості, мовлення й думки, здатність до абстрагування забезпечує сама мова, тому їх вивчення становить значний науковий інтерес з погляду аналізу процесів становлення як мови, так і мислення.