Агроекологічний аналіз динаміки врожайності пшениці озимої в Дніпропетровській області (1966–2016 рр.)

Анотація. Матеріал розкриває просторові та часові закономірності динаміки врожайності пшениці озимої в Дніпропетровській області та оцінює роль агроекологічних та агроекономічних факторів у їх формуванні. Інформацію про врожайність пшениці озимої надано Державною службою статистики України. Проаналізовано дані щодо врожаю пшениці озимої за 51 рік (1966–2016 рр.), у середньому за рік в адміністративних районах Дніпропетровської області. Отримані дані вказують на те, що середня врожайність пшениці озимої в області становить від 24.28 до 34.41 ц/га. Найнижча середньорічна мінливість урожай-
ності характерна для Петриківського району (коефіцієнт варіації CV = 22.41%), а найвища – для Софіївського (CV = 31.15%).
У результаті аналізу головних компонент пшениці озимої виявлено мінливість двох головних компонент, які разом складають 84.05% від загальної мінливості врожайності. Головна компонента 1 пояснює 78.18% загальної мінливості, що свідчить про загальну зміну синхронних урожаїв у досліджуваній зоні, оскільки всі розглянуті змінні мають високі значення навантажень на головну компоненту 1. Адміністративні райони, які розташовані в напрямку від Північного Сходу до регіону Південного Заходу, мають найбільш координовану дисперсію, яка відображається головною компонентою 1. Головна компонента 2 пояснює
5.87% варіативності врожайності. Ця складова є чутливою до протилежної динаміки центральних і південно-західних тей, з одного боку, і східних та північних регіонів – з іншого. Кластерний аналіз адміністративних районів проводили на основі даних динаміки врожайності пшениці озимої, унаслідок чого було виявлено чотири кластери, тобто географічно визначені адміністративні округи, що утворюють просторово зв’язані райони. Аналогічна часова динаміка врожайності пшениці озимої у результаті взаємодії ендогенних та екзогенних факторів навколишнього середовища є основним принципом відкриття таких екологічно однорідних територій. Просторовий розподіл головних компонент указує на безперервний характер, але їх накладення дозволяє витягувати просторово-дискретні одиниці, які виділені в агроекологічні зони. Кожна зона характеризується певним характером, динамікою виробничих потужностей і має інваріантну схему реагування на різні кліматичні, екологічні та агроекономічні чинники.
Ключові слова: агроекологічні зони, продукційний потенціал, зерно, просторова та часова мінливість, аналіз головних компонент.