Притча як форма художнього осмислення макро- і мікрокосму людини у прозі В. Голдінга і В. Шевчука

У статті досліджуються притчові форми осмислення макро- і мікрокосму людини. Аналіз проблеми здійснюється на матеріалі роману В. Ґолдінґа “Володар мух” і повісті В. Шевчука “Птахи з невидимого острова”. Типологічні сходження особливо яскраво простежуються у їх формозмісті, так само як і відмінності свідчать про “самість”, оригінальність англійського й українського письменників. Автори розгортають хронотоп духовно-регресивної історії цивілізації, стверджують, що біблійні “рай” і “пекло” знаходяться в душі самої людини. У тривозі за неї, за її долю й полягає спільна думка великих майстрів слова.