Економічна сутність інноваційно-інвестиційного процесу як концептуальне відображення феномену інновації

Інноваційний розвиток, що розпочався наприкінці 70-х років XX століття в індустріально розвинених країнах світу, на відміну від науково-технічної революцій, означав зміну внутрішнього змісту, багатовекторності та динаміки всіх сфер індустріальної економічної системи. Сутність нової інноваційної парадигми проявляється в тому, що в її межах відбувається зміна темпу розвитку економіки на основі переходу від індустріальної до інтелектуальної економіки, яка базується на знаннях та інформаційних технологіях. В останні роки поняття інтелектуальної економіки широко застосовується у світовій економічній літературі, зміст якого наповнюється тим, що наукові знання, науково-технічний потенціал є головним джерелом розвитку як матеріального, так і нематеріального виробництва й забезпечення конкурентоспроможності економіки країни. Сучасні тенденції економічного розвитку провідних європейських країн відображають інтелектуальну економіку як економіку суспільства, що заснована на знаннях, інноваціях, сприйнятті новітніх ідей і технологій, на ресурсному забезпеченні їх практичного втілення у всіх сферах людської діяльності.