Засоби вираження локально-просторових відношень у словотвірній системі іменника сучасної української мови

Усі прояви людської діяльності відбуваються в локально-просторовому континуумі, тому іменники на позначення місцевостей, ділянок землі з різними ознаками, населених пунктів, територій, водоймищ, різного роду будівель, приміщень, вмістилищ посідають у номінативній системі української мови одне з центральних місць. У сучасній лінгвістиці «просторові відношення між предметами та явищами дійсності визначаються категорією локальності» [2, с. 77]. Найменування місць були об’єктом вивчення П. Білоусенка, О. Виноградової, Я. Закревської, І. Ковалика, О. Меркулової, В. Олексенка, О. Пелехатої та інших мовознавців, однак ряд питань дериваційної системи nomina loci залишається нерозв’язаним. Метою дослідження є опис іменникових суфіксів як засобів вираження локально-просторових відношень у сучасній українській мові.