Абстрактні іменники з суфіксом -еžь у словотвірній системі праслов’янської мови

Категорія слів з абстрактним значенням почала формуватися ще в праслов’янській мові. У процесі історичного розвитку вона вдосконалюється та збагачується разом із життям народу, із розвитком його науки, культури, мистецтва й мови. Абстрактні найменування з’являються на вищому рівні розвитку мислення й відображають «систему світоглядних цінностей, уявлень людини про світ, про себе, про ставлення до іншої людини, до добра і зла, тобто абстрактна лексика виражає інтелектуальну, духовну та емоційну діяльність людини» [3, с. 288]. Абстрактні назви перебувають у точці перетину мови й свідомості, мовлення й думки, здатність до абстрагування забезпечує сама мова [2, с. 16], тому їх вивчення становить значний науковий інтерес з погляду аналізу процесів становлення як мови, так і мислення.
Дослідженню абстрактної лексики приділяли увагу П. Білоусенко, Л. Булаховський, М. Войтила-Свержовська, І. Ковалик, Н. Медведовська, В. Німчук, З. Піскозуб, Л. Полюга, О. Потебня, Н. Тома, І. Чепіга, Л. Чернейко, В. Шадура та інші мовознавці, однак праці вітчизняних і зарубіжних учених не містять вичерпного лексико-семантичного й словотвірного аналізу абстрактів дописемного періоду, коли почала формуватися ця категорія. Метою пропонованої розвідки є опис лексико-словотвірних типів іменників з абстрактним значенням, утворених за допомогою суфікса -ežь, та встановлення їх продуктивності в праслов’янській мові.