Функціонально-стилістичні особливості вживання онімів у поетичних творах М. Вінграновського

Дослідження присвячене аналізу функціонально-стилістичних особливостей вживання онімів у поетичних текстах М. Вінграновського. Згідно з попередніми дослідженнями у мовотворчості будь-якого письменника відображається об’єктивна дійсність, яка у межах художнього твору набуває певних видозмін залежно від мети автора. Така своєрідна інтерпретація дійсності розкриває індивідуальну специфіку кожного письменника. Апелюючи до свого уявлення про життя, митці відтворюють усю багатогранність світу за допомогою найрізноманітніших мовних засобів.
Динамічний характер онімів зумовлений взаємозв’язком інтралінгвістичних й екстралінгвістичних чинників. Ці мовні одиниці найбільш точно відбивають процеси індивідуально-авторського світогляду й пізнання дійсності.
Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що власні назви переосмислюються митцем, зберігаючи при цьому первісну вмотивованість. Незважаючи на те, що вони не потребують додаткових пояснень, такі оніми у поетичних текстах набувають експресивного й естетичного навантаження.
Ключові слова: власні назви, оніми, індивідуально-авторський текст, художній образ.