Проблема горизонту сподівання читача у творі П. Гертлінга "Гельдерлін"

У I960-Ti pp. в шмецькому лггерагурознаветш актнв|'зуеться увага серед науковщв до проблеми передбачунаноси’ читацького спод!вання, дослщженням якоГ займалися таю eiflOMi науковщ, як В. 1зер, Г.Р. Яусс, Р. Варшнг, М. Науманн, Г. Грабович, М. 1гнатенко. Г.Р. Яуссзауважив, що «лггературний Teip<...> ставить читачу дуже певш лжи свого сприйняття, використовуючи тскстуалый стратеги, аикрип i приховагн сигнали, звичш характеристики i алюзп, яю маються на увазп> [5, с. 194]. Зпдно з цим, у TBopi наявш своерщи! орн нгири - сигнали, яка письменники залишили читачу для того, щоб той 3Mir виробити власний горизонт сподтвання, свою точку зору, самостшио дшти до певних висновюв, вибирати як розумпи повщомлене, i цьому сприяе саме оповщна концетня. Вщповщно до рецептивного методу, реалпашя художнього твору вщбуваеться лише в nponcci сприйняття його читачем, заеданиям якого е розкодувати текст, добудувати, доповнити його силою своп уяви: «Саме рецишент, його rrpocrip уяви, який е багатовим1рним i полюемантичним, неперервно модифжуе i трансформуе значения тексту, розмикаючи його перспективи на несюнченшсть»