Тотожність і відмінність на вершині педагогічного дискурсу

Формування особистості в процесі навчання відбувається на основі встановлення тотожності зі зразком досконалості при наявності відмінності. У класичній філософській традиції цей проблеми не існувало, оскільки передбачалося єдність буття і мислення, що втілилося ще в парменідовському положенні «бути і мислити одне і теж».
У некласичної філософії її сформулював Ніцше.У контексті вказаної проблеми у будь-якої педагогічної ситуації виникає вимога обґрунтування використання розуму. Тому стає зрозумілим заява Сократа про те, що «я знаю, що нічого не знаю». Опинитися на вершині дискурсу може тільки той, хто усвідомлює як належне його застосування.