Теоретичні засади дослідження динаміки нульсуфіксальної деривації іменника

Розкрито історію розвитку лінгвістичної думки щодо способу творення іменників за допомогою
матеріально не виражених суфіксів. З’ясовано, чому похідні іменники типу хода, які не мали у
своїй будові префіксів і матеріально виражених суфіксів, тривалий час не були предметом
словотвірного аналізу. Стверджується, що розмежування історичного словотвору та
етимологічного аналізу дає підставу відмовитися від суфіксального j у словотворчій структурі
похідних іменників типу гуща (<gust-ja), суша (<such-ja). Суфікси -ь, -ь, -а в праслов'янській мові
поєднували в собі дві функції: словотвірну і флексійну. Описано, чому в українській мові після
занепаду зредукованих згадані форманти почали виконувати лише функцію флексій, а словотвірні
значення дериватів – виражати значущу матеріальну відсутність афікса.