Суфікс -а(ва) в українській мові ХІ-ХІІІ століть

У статті з’ясовуються питання історії, структурно-семантичних і словотвірних особливостей похідних іменників з суфіксом -а(ва). Встановлено, що в праслов’янській мові в низці віддієслівних і відіменникових дериватів прозирає тенденція формування функцій форманта -(а)va: продукування збірних іменників та абстрактних віддієслівних назв. На матеріалі мовних фактів із пам’яток ХІ-ХІІІ століть в основному доведено, що підтримується здатність суфікса -(а)ва творити іменники від дієслівних та іменних основ, але піку продуктивності в давній руськоукраїнській мові цей формант ще не досяг. Зберігається тенденція до закріплення ідентифікувальної функції цього суфікса – творення збірних іменників.