Знакові явища в комунікативному просторі наративу

У статті йдеться про понятійні та функціональні особливості інтерпретації категорії комунікативного простору наративу з опертям на філософський та лінгвістичний підходи. Простір як понятійна мовна категорія відображається в одному з основних її смислових кодів – категорії локальності, де змістовою стороною в означеному просторі стає людина (суб’єкт, об’єкт). Встановлено, що в динаміці комунікативний простір наративу є своєрідною функціональномовною площиною, де народжуються смисли, продукуються нові еврестичні можливості, що закріплюються в знакових формах.