Методологічні настанови постмодернізму: від поетичного мислення до поетичної раціональності

Виявляються ключові методологічні постулати постмодернізму (деконструкція, ризоматичність, номадичне мислення тощо), які впливають на формування поетичного мислення та поетичної раціональності, надаються змістові характеристики цим феноменам. У фокусі постмодерністської уваги – алегорично насичений текст, який прочитується через інший текст. Постмодернізм залучає до аналізу реальності поетичне мислення – спосіб мислення, заснований на презумпції принципової недомовленості й метафоричності. Способом нового розуміння людини і світу є також поетична раціональність. Завдяки поетичній раціональності людина залучається до космічного буття, долає розділеність душі й тіла, чуттєвого й умоглядного, фізичного та психічного. Засобами поетичної раціональності ведеться пошук нових форм достовірності знання, естетичного розуміння істини. Істина розглядається як онтологічна властивість людини, як істина власного існування, що реалізується через бажання. Згідно з поетичною раціональністю, людина є автором і творцем своїх стосунків зі світом. Саме тому ціннісно-вольове ставлення до життя цінується вище за морально-вольові властивості. Постмодернізм пропонує власний, відмінний від попередніх тип раціональності, який пояснює світ і ставлення людини до світу через інтуїтивне, емоційне, ціннісне, метафоричне, тілесне, поетичне. У постмодернізмі відбувається повільний перехід від поетичного мислення до поетичної раціональності, яка реанімує міфопоетичне ставлення до світу, де людина перебуває в повній гармонії з природою і залучається до космічного буття. Однією з теоретичних засад становлення поетичної раціональності визнається метафоричність мислення. Не лише використання метафори, а й її інтерпретації є проявом творчості, уяви, фантазії, що дає змогу сформувати новий погляд на будь-яку проблему, новий підхід до її розв’язання. У поетичній раціональності постмодернізм маніфестує свої основні методологічні настанови: деконструкціоністську, номадологічну методології, ризоматичність у розумінні реальності, плюралістичне бачення світу, дискурсивність та інтертекстуальність.