Іконографія кінодетектива в українській та англійській прозі 1920-х років: теоретичні засади й культурний контекст

20-ті роки попереднього століття в радянському кінематографі минули під знаком детектива. Саме цей популярний жанр масової культури привернув особливу увагу як іменитої режисури, так і діячів інших сфер художньої творчості. Візуальну естетику одного з найфактурніших жанрів німого кіно активно запозичувало, наприклад, плакатне мистецтво. Досягнення кінематографістів справили помітний вплив і на українське красне письменство, в якому детективний жанр тільки-но зароджувався. В кіно- і словесному мистецтвах Англії цього періоду ситуація склалась інакше. Нечуваний розквіт детективного жанру в літературі, який до того ж характеризувався порівняно тривалою історією інституалізації, ініціював потік масового виробництва низькопробних фільмів. Твори, які обирались для екранних адаптацій, уже були наділені певною кінематографічною специфікою. Можна говорити навіть про появу цілого корпусу літературних претекстів, поетика яких наперед визначила візуальні ознаки кіножанру.

Ключові слова: міжмистецька взаємодія, трансформація жанру, іконографія, кінодетектив, літературна кінематографічність