«Острів мертвих» Арнольда Бекліна і проблема естетичного смаку в романі «Тарр» Віндема Люїса

На схилі ХІХ віку «Острів мертвих» було визнано «іконою світової утоми» (Ф. Зельґер), а його автор став знаковою фігурою fin de siècle. Картина виявилась імпульсом натхнення для багатьох митців (у тому числі – митців слова), які творчо інтерпретували її естетичний потенціал. На туманному Альбіоні, щоправда, реакція на живопис швейцарського символіста була доволі неоднозначною. Так, наприклад, з художньою концепцією А. Бекліна перегукувався ранній творчий досвід Е. М. Форстера. О. Гакслі, навпаки, різко критикував стиль майстра пензля як приклад поганої мистецької традиції в дії. З-поміж британських прозаїків-модерністів, чиї тексти містять посилання на доробок художника, на окрему дослідницьку увагу заслуговує В. Люїс, який був зачинателем і теоретиком вортицизму в англійському живописі та літературі.