Шляхи спрямування позакласної виховної роботи з учнями підліткового віку в напрямі соціокультурного розвитку

Статтю присвячено проблемі підвищення соціального змісту позакласної виховної роботи з учнями підліткового віку. Зазначається, що життєдіяльність особистості протікає у просторі взаємодії з різними об’єктами культури та іншими людьми, перебуваючи, таким чином, у залежності від явищ соціально-культурного середовища. Розкрито поняття соціокультурного розвитку як розвитку людської спільноти на основі культурних надбань, що визначає світоглядні орієнтири суспільства та, виходячи з них, моральні, політичні, етичні погляди особистості. Визначено, що спрямування позакласної виховної роботи в руслі соціокультурного розвитку передбачає формування особистості учня через включення його в систему соціальних відносин, отримання уявлення про різні соціальні ролі та їх виконання, залучення до участі у вирішенні моральних, трудових, соціальних проблем суспільства. Виокремлено шляхи спрямування позакласної виховної роботи в напрямі соціокультурного розвитку: 1) формування в учня свідомого залучення до системи соціальних відносин, що передбачає надання підлітку усвідомлення його значення у сфері соціального виробництва, яке дає йому підстави до вироблення відповідного укладу життя, спрямованого на саморозвиток; 2) організація позитивної взаємодії колективу школи, співпраці між представниками різних класів, яка полягає в тому, що постійне збагачення життєдіяльності колективу, розширення спектру видів його діяльності, виконуваних суспільно корисних справ дає можливість його членам розвивати свої здібності, таланти, комунікативні навички тощо; 3) виховання в дитини бажання самостійно набувати позитивного соціального досвіду, яке передбачає те, що, спонукаючи учня до прояву внутрішніх зусиль для самостійного розсуду щодо відповідності соціальних явищ адекватній реальності та виявлення волі до участі в соціальному житті (класу, школи, міста, країни), школа тим самим визначає пріоритети, які ставитиме підліток перед собою в майбутньому; 4) надання інтересам учнів суспільно корисної спрямованості як усвідомлення підлітками можливості своєї участі в суспільному житті, що через визначення характеру цієї участі та її інтенсивності призводить до вибору власної соціальної позиції.