Історія людства у романі Салмана Рушді «Два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей»

Салману Рушді завжди вдавалось здивувати і зачарувати свого читача. Його новий роман «Два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей» затягує у вир подій так, щоб потім викинути читача «досить пошарпаним, ошелешеним і цілковито щасливим на останній сторінці» [2]. Тканина роману пронизана глибокими філософськими ідеями від сенсу буття до сили кохання.
Це казка для дорослих, в якій ідеться про війну – війну джинів і людей. Війна засуджується як явище, що загрожує існуванню світу загалом і змушує людство втрачати усі ознаки людяності.
Авторський стиль Рушді в романі дивує своєю багатошаровістю, оскільки оповідь іде і про саму оповідь, і містить в собі кілька оповідей одночасно, постійно відносить читача на сторінки інших творів і влаштовує зустрічі з героями цих творів. Крім літературної інтертекстуальності твору властива й історична співвіднесеність. Письменник проводить чітку паралель між художнім зображенням війни джинів і людей та війнами з історії людства. У романі знаходимо навіть натяк на анексію Криму та АТО, де йдеться про «ошалілих джинів-паразитів як «зелених чоловічків» на танках на сході Європи, що збивали в небі пасажирські літаки» [1, с. 282].