Мовна особистість у контексті сучасної літератури

Українська література межі XX і XXI століть неоднорідна й неоднозначна, і саме цим і цікава, бо ми є свідками її народження.
І нові, і старі покоління письменників прагнуть дивитися на навколишній світ по-новому; у літературі з’явилися нові теми, змінився і підхід до слова. Коли говорять про українську літературу кінця XX – початку ХХІ ст., традиційно наголошують на постмодернізмі як світоглядно-мистецькому напрямі, що прийшов на зміну модернізмові. Відносно постмодернізму дискусії не вщухають уже кілька десятиліть, тож більш придатним, на нашу думку, є термін сучасна українська література.
Плюралізм, притаманний, на думку багатьох дослідників, сучасній літературі, яскраво присутній і у науці про неї. Цей факт яскраво демонструє запропонована монографія, у якій поєднані лінгвістичний, комунікативний, стилістичний, когнітивний, екзистенціальний, онтологічний, лінгводидактичний методи аналізу літературного твору.
Творенням поточного літературного процесу перейняті як зовсім молоді письменники, так і визнані метри. Їхні тексти різняться тематикою та стилістикою, тому для монографії ми обрали хронологічний принцип – від наймолодшої генерації письменників сьогодення до старшого покоління, яке продовжує працювати в третьому тисячолітті: Cергій Жадан, Євген Положій, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Оксана Забужко, Люко Дашвар, Ліна Костенко.
У монографії репрезентовано комплексне студіювання сучасної української літератури, яку автори розглядають із літературознавчого, мовознавчого та методичного поглядів. Запропоновано методику вивчення мови на текстовій основі, а саме текстів узятих із сучасних українських джерел. Цей пласт літератури мало вивчений, а тому не використовується у традиційних підручниках і посібниках.
Автори сподіваються, що монографія дасть змогу читачам краще розібратись у сучасних літературних тенденціях.