Вокатив як виразник естетичних цінностей українців

Нині українці часто забувають звертатися до когось, використовуючи кличний відмінок (Олено! Маріє! Ігорю! Остапе! Марино! Шановний друже! Пане Іване! Полковнику Іване Попелюх!). Це призводить до порушення естетичних цінностей українців, які з діда-прадіда передавалися їм. Актуальність цієї розвідки є незаперечною, адже культура мовлення впливає на розвиток дружних стосунків між людьми різних соціальних, релігійних, національних, расових та інших прошарків.
Теоретичним підґрунтям розвідки стали праці вітчизняних і зарубіжних учених із дослідження вокатива, таких як О. Безпояско, Ф. Бацевича, П. Дудика, О. Вєтрової, І. Вихованця, К. Городенської, С. Єрмоленко, А. Загнітка, І. Кучеренка, І. Матвіяса, О. Єсперсена, О. Потебні, М. Скаба, Є. Тимченка, К. Шульжука, В. Явора та ін. (із формально-граматичного і семантико-синтаксичного боку); І. Бойка, Ю. Вольської, М. Гринишин, Н. Данилюк, О. Межова, А. Каратаєвої та ін. (із функціонально-структурного боку).