Порівняння як образне світосприйняття українців

Актуальність розвідки. Одним із найменш досліджених в українському мовознавстві у цьому колі проблем є питання періодичності у використані тих чи інших порівняльних лексем у художній прозі. Під порівняльними лексемами, якщо покликатися на С. Я. Єрмоленко, ми будемо розуміти сполучники і сполучні слова порівняльної характеристики (як, що, мов, мовби, мовбито, немовбито, наче, начеб, начебто, ніби, нібито, буцім, буцімто, гейби, ніж, аніж, чим), які трапляються у структурі різних порівняльних конструкцій (порівняльних зворотів і порівняльних підрядних речень) із різною періодичністю, а також із можливістю їхньої відсутності в них. Окрім того, ці ж сполучники й сполучні слова можуть бути не тільки первинної, але й вторинної номінації, тоді вони у реченні стають з’ясувальними сполучниками або підсилювальними частками.