Тьютор як трансформація традиційних ролей педагога

У статті обґрунтовано необхідність діяльності тьютора, що обумовлена наявністю таких завдань, як гуманізація української освіти, толерантність, реалізація прав дітей та молоді з інвалід- ністю права на освіту, підвищення соціальної активності сімей, де виховуються діти з інвалідністю, впровадження сучасних практик в освіту. Важливість тьюторської діяльності обумовлена саме тим, що не можливо навчити дитину спілкуватися з однолітками, ізолювавши її від них. При цьому у здоро- вої дитини набагато більше ресурсів для швидкої соціалізації. У дитини з особливостями розвитку, як правило, можливостей швидко засвоювати навички поведінки у суспільстві значно менше. Матеріали публікації висвітлюють зміст ключових понять теми. Авторами представлено опис діяльності тью- тора, подано аналіз принципів тьюторської дії (принцип відкритості та доступності, що полягає у подоланні меж контексту навчальної програми; принцип варіативності; принцип неперервності та послідовності тьюторського супроводу на кожному віковому етапі; принцип гнучкості; принцип інди- відуального підходу; принцип індивідуалізації, тобто орієнтації на індивідуальні освітні пріоритети кожного учня і його батьків. Цей принцип спирається на ціннісні аспекти життя. У статті розкрито зміст основних етапів тьюторського супроводу: підготовчий, основний та заключний, акцентовано увагу на важливих аспектах кожного етапу. У викладі матеріалів авторами окреслено основні стра- тегії поведінки тьютора у процесі введення дитини у дитячий колектив. Попереднє знайомство з учнівським колективом дає змогу тьютору зрозуміти, чи є потреба у вступній бесіді. Наступним чином відбувається спостереження тьютора за учнівським колективом і за тим, як себе поводить тьюторант, чи потрібна допомога, чи виникають непорозуміння або конфлікти. Якщо введення у колектив відбувається поступово і не має проблем, тоді можна переходити до наступних кроків, що полягають у виході тьютора з дитячого колективу, тобто наданні дітям можливості самостійно спілкуватися і взаємодіяти та надавати допомогу один одному. Невіддільною частиною професійної діяльності тьютора є введення дитини (тьюторанта) у комунікативний простір. У статті наведено п’ять етапів: взаємодія тьютора, учнів та тьюто- ранта; ініціація включення дітей до процесу надання допомоги тьюторанту; сприяння самостійному зверненню тьюторанта до інших дітей по допомогу; тьютор-спостерігач, тьютор не у полі зору дітей. Школа – це не лише освітній, але й соціалізуючий заклад. Ніщо так не впливає на поведінку індивідуума, як тривале перебування у певному соціальному середовищі. Авторами визначено перспективу подальших досліджень, що полягає у розробленні методичних рекомендацій для тьюторів щодо проектування ресурсних карток тьюторанта.