Сучасні підходи до фізичного виховання дітей із захворюваннями сечової системи

Хвороби сечової системи у дітей займають значне місце в структурі
захворюваності (до 3-4%). На підставі клініко-соціальних досліджень,
проведених у нашій країні, в 80-х роках минулого сторіччя патологія органів
сечовидільної системи досягала в середньому 29 на 1000 дитячого населення; в
90-х роках її частота зросла до 66 на 1000 (досягаючи дуже високих величин -
187 на 1000 в екологічно несприятливих районах) і продовжує рости в новому
столітті. Популяційна частота тільки інфекції сечової системи у дітей становить
18 на 1000 дитячого населення[1]. Патологія видільної системи часто дає
хронізацію процесу, призводить до порушення темпу розвитку дітей, зниженню
фізичної та розумової працездатності, погіршенню адаптації до несприятливих
умов зовнішнього середовища.
Різні засоби лікувальної фізкультури (ЛФК) є
ефективним інструментом у профілактиці та лікуванні захворювань і порушень
сечової системи в школярів [2]. Однак відсутній єдиний методологічний підхід
при проведенні численних різнопланових досліджень, які часто не можна
порівняти між собою та які не відповідають мінімальним вимогам сучасних
стандартів. Необхідний активний пошук оптимальних профілактичних і
реабілітаційних технологій, мобілізація наявних матеріальних і професійних
ресурсів для оптимізації всіх складових поняття «здоров'я».