Формування самостійності молодших школярів в умовах початкової школи

У статті розглядаються деякі аспекти формування самостійності молодших школярів в умовах початкової школи. Розкривається поняття «самостійність молодшого школяра», під яким розуміється вміння ставити перед собою різноманітні завдання й виконувати їх за межами опори й спонукання ззовні. Новоутворення й визначальні риси цього віку, такі, як пізнавальна спрямованість, уміння ставити перед собою цілі, планувати й організовувати свою роботу, рефлексія, ініціативність, творча активність, є підґрунтям і, водночас, розширенням кола ключових аспектів стосовно розвитку самостійності. Акцентується увага на основних принципах неперервності, наступності освіти й комфортності розвитку дитячої особистості, що дають змогу створювати середовище, у якому новоутворення цього віку максимально розвиваються, завдяки чому формується самостійність. Наголошується на тому, що все це є основою для розвитку й формування відповідальності в наступному віковому періоді. Щодо принципу неперервності освіти, то неперервна освіта реалізується шляхом забезпечення наступності й перспективності змісту й координації навчально-виховної діяльності на етапі початкової ланки освіти. Визначається сутність принципу наступності (який розкривається за допомогою його провідної функції – забезпечення літичного розвитку дитини впродовж перехідних вікових періодів) і принципу комфортності. Останній реалізується шляхом підготовки й перепідготовки педагогічних кадрів у системі вищої освіти, а також через набуття професійної компетентності відповідно до вимог сучасності, формування самостійності й гуманістичних взаємовідносин у системі «дитина-педагог», «педагог-дитина». Зазначається, що реалізація означених принципів організації життєдіяльності особистості впродовж молодшого шкільного дитинства сприятиме формуванню самостійності, збереженню унікальності, своєрідності й самобутності кожного учня, що допоможе дитині уникнути дискомфорту, коли вона опиниться в новій соціальній ситуації розвитку.