Інформація – інновації – інтелектуальна власність та їх захист в Україні: теоретико-прикладні проблеми

Поштовхом до написання статті на зазначену тематику став стан справ в державі у зазначеній царині. Як показує практика, останнім десятиліттям, зазначеній для обговорення тематиці приділяється все більше і більше уваги, як науковцями, так і державним апаратом, однак результативність таких дій є негативною, про що свідчать парламентські слухання. Популяризація і розробка науковцями даної проблематики останнім десятиліттям натикається на стіну явного нерозуміння реальною державницькою практикою важливості внесення об’єктів інтелектуальної власності до нематеріальних активів. В той час, коли наука розглядає питання інноваційної діяльності та інтелектуальної власності різносторонньо і достатньо активно, то практика вкрай специфічно - лише під певним політичним та соціальним кутом. Цьому є просте пояснення - надто політично популярними є заклики до розвитку інноваційної діяльності в Україні, частиною якої є інтелектуальна власність, тобто якісно нове знання, яке належить Українській державі і виступає потужним, і майже невичерпним нематеріальним активом на відміну від застарілого виробництва епохи індустріалізації. З таким політичним гаслом є можливості досягти популярності серед електорату, однак це не працює на державу. Тобто практика і наука йдуть своїми шляхами замість того, щоб єдиним виявом політичної волі поєднати зусилля.