Інноваційний досвід у дидактиці А. С. Макаренка

Стаття присвячена розгляду питань провідництва в дидактиці А. С. Макаренка, який вважав навчання і виховання як рівноправні
складові цілісного педагогічного процесу і йшов у своєму творчому пошуку від навчання за комплексними програмами і планах до створення інтегрованих курсів і програм. Розробляючи вчення про цілі навчання, Макаренко видокремлює низку хибних традицій, що склалися в педагогічній науці, породженій страхом подвійного плану: по-перше, прагнення зрівняти всіх людей, утиснути людину в стандартний шаблон, виховати вузьку серію людських типів; по-друге, пасивне слідування за кожним індивідом, безнадійна спроба впоратися з мільйонною масою вихованців з допомогою розрізненої мороки з кожною людиною зокрема. У першому випадку маємо справу з гіпертрофією стандартизації, у другому – з гіпертрофією
індивідуалізації.