Гарденотерапія в системі психосоціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам

Статтю присвячено аналізу потенціалу
гарденотерапії як методу психосоціальної
допомоги внутрішньо переміщеним особам
(далі – ВПО) в умовах воєнної агресії та
посттравматичного реагування. Здійснено
теоретичний огляд актуального психоемоційного стану ВПО, що характеризується
глибокими змінами в мотиваційній, емоційній,
когнітивній, поведінковій та ідентифікаційній
сферах. Висвітлено особливості гарденотерапії як багатовимірної практики, що поєднує
фізичну активність, креативне самовираження, символічне осмислення досвіду й групову взаємодію в природному середовищі. У
роботі обґрунтовано терапевтичну ефективність садівництва на основі міждисциплінарних теорій: біофільної гіпотези, теорії
стресового відновлення, концепцій гуманістичної психології та символічного аналізу.
Деталізовано основні формати гарденотерапії – пасивну, активну, творчу, соціально
орієнтовану – з урахуванням їх релевантності до потреб осіб із травматичним
досвідом. Окреслено бар’єри впровадження
гарденотерапевтичних програм в Україні,
серед яких – нестача підготовлених фахівців, відсутність інфраструктури, обмежене
фінансування та стереотипне сприйняття
садівництва як побутової практики. Наголошено на необхідності міждисциплінарної
взаємодії, адаптації світових моделей до
вітчизняного контексту та інституціоналізації терапевтичного садівництва в громадських просторах. Зроблено висновок про
перспективність гарденотерапії як ресурсу
для індивідуального відновлення та соціальної консолідації ВПО в умовах глибокої життєвої кризи.
Ключові слова: гарденотерапія, внутрішньо
переміщені особи, психосоціальна допомога,
посттравматичне реагування, інтегративний підхід, терапевтичний простір, садівнича
діяльність.
The article is devoted to analyzing the potential
of horticultural therapy as a method of psychosocial support for internally displaced persons
(IDPs) in the context of military aggression and
post-traumatic response. A theoretical review
of the current psycho-emotional state of IDPs is
presented, characterized by profound changes
in motivational, emotional, cognitive, behavioral,
and identity-related spheres. The article highlights
the features of horticultural therapy as a multidimensional practice that integrates physical activity, creative self-expression, symbolic processing
of experience, and group interaction in a natural
environment. The therapeutic effectiveness of
gardening is substantiated based on interdisciplinary theories: the biophilia hypothesis, the stress
recovery theory, concepts of humanistic psychology, and symbolic analysis. The main formats of
horticultural therapy – passive, active, creative,
and socially oriented – are detailed, taking into
account their relevance to the needs of individuals with traumatic experiences. The article
outlines the barriers to implementing horticultural
therapy programs in Ukraine, including a lack of
trained professionals, insufficient infrastructure,
limited funding, and the stereotypical perception
of gardening as a domestic activity. Emphasis is
placed on the need for interdisciplinary collaboration, adaptation of global models to the national
context, and the institutionalization of therapeutic gardening in community spaces. The article
concludes that horticultural therapy represents
a promising resource for individual recovery and
social consolidation of IDPs amid deep life crises.
Key words: horticultural therapy, internally displaced persons, psychosocial support, post-traumatic response, integrative approach, therapeutic space, gardening activity.