«Конвенція стосовно устрою Дунайських князівств» 1858 р. як міжнародно-правова основа створення незалежної Румунії

Стаття присвячена характеристиці положень міжнародного документу «Конвенція стосовно устрою Дунай
ських князівств» 1858 р. та визначенню його значення для формування конституційних основ незалежної Руму
нії. Документ містив 50 статей та був підписаний представниками Франції, Великої Британії, Австрії, Туреччини,
Пруссії, Сардинії та Росії.
Питання об’єднання Дунайських князівств у середині – другій половині ХІХ ст. перебувало на «порядку
денному» не лише міжнародної спільноти. Воно мало потужну підтримку і серед тогочасних політичних еліт
князівств Молдавії та Валахії. За своєю політичною ознакою прийнятий міжнародний документ мав демокра
тичний характер.
Конвенція змістовно охоплювала всі сторони державно-автономного життя Сполучених князівств Молдавії та
Валахії: характер взаємин з Портою та організація державної влади (ст. ст. 1, 3, 8–9, 12); загальні права, свободи
та обов’язки людини і громадянина (ст. 46); основи виборчого законодавства (23 статті Додатку 2); законодавча
влада (ст. ст. 5, 20, 34, 36); права та функції правителів (ст. ст. 14, 33); органи виконавчої влади (ст. ст. 4, 15);
судова влада (ст. ст. 7, 40, 41); орган конституційного нагляду (ст. ст. 29–33); бюджет (ст. ст. 22–26); збройні
сили (ст. ст. 42–45). Також Конвенція мала прикінцеві (ст. ст. 48, 50) та перехідні положення (ст. ст. 47, 49).
Підписання Конвенції 1858 р., безумовно, сприяло створенню нової держави. Як засвідчили подальші події,
румуни не лише не відмовилися від ідеї суверенної держави, а навпаки активізували рух в цьому напрямку. У січ
ні 1859 р. всупереч рішенням Паризької конференції єдиним князем Валахії та Молдавії було обрано А. Кузу.
У січні 1862 р. у Бухаресті були скликані єдині Національні збори та створено єдиний уряд, чим було завершено
політичне об’єднання князівств та створена єдина держава – Румунія.
30 червня 1866 р. Установчими зборами була прийнята Конституція країни.
Ключові слова: Конвенція, Дунайські князівства, конституційний устрій, автономія, парламент, виборче
законодавство