ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: ПРАВОВІ ВИКЛИКИ УКРАЇНИ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

У статті здійснено комплексний аналіз національного законодавства України, що регулює питання охорони здоров’я, надання психологічної та медичної допомоги, а також реабілітаційних заходів для військовослужбовців. Досліджено ключові норми Конституції України, зокрема статті 3, 17 та 46, які гарантують права громадян на здоров’я, соціальний захист і гідність, а також положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (№ 2011-ХІІ), який встановлює пільги, гарантії та компенсації для цієї категорії осіб. Окремо розглянуто підзаконні акти, зокрема постанови Кабінету Міністрів України № 1057 від 27.12.2017 та № 1338 від 29.11.2022, які регламентують порядок надання психологічної реабілітації учасникам бойових дій. Особливу увагу приділено правовим прогалинам, зокрема відсутності чітких процедур діагностики та лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР), недостатньому фінансуванню реабілітаційних центрів і браку кваліфікованих фахівців. Проаналізовано особливості медико-психологічної реабілітації військовослужбовців, які охоплюють фізичне відновлення, соціально-психологічну адаптацію та превентивні заходи для зменшення впливу бойового стресу. Визначено, що в Україні діють обмежені механізми направлення військових на лікування за кордон, зокрема до Фінляндії, Хорватії, Ізраїлю та США, де застосовуються передові програми реабілітації, такі як Polytrauma System of Care у США чи сімейна терапія в Ізраїлі. У Фінляндії та Хорватії ефективність реабілітації забезпечується централізованим фінансуванням і міжвідомчою координацією, що може слугувати прикладом для України. Водночас в Україні бракує системного підходу до організації таких програм, а також належної інфраструктури та координації між державними органами. У роботі виокремлено позитивні зміни в українському законодавстві, зокрема запровадження посади Уповноваженого з питань реабілітації учасників АТО (Указ Президента № 536/2016) та затвердження Державного соціального стандарту фізкультурно-спортивної
реабілітації (Постанова КМУ № 1188 від 17.11.2021). Однак ці ініціативи не повною мірою відповідають викликам повномасштабної війни, розпочатої у 2022 році, через зростання кількості поранених і психологічно травмованих осіб. Ключовими проблемами залишаються недостатнє фінансування, кадровий дефіцит, відсутність спеціалізованих центрів комплексної реабілітації та обмежена підтримка сімей військових. Запропоновано низку рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання, зокрема: внесення змін до Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» для чіткого визначення процедур надання психологічної допомоги; розробка нового нормативного акту про створення мережі реабілітаційних центрів; розширення освітніх програм для підготовки реабілітологів і психологів; залучення міжнародної фінансової підтримки. Зроблено висновок, що ефективна реінтеграція військовослужбовців у мирне життя потребує комплексного оновлення законодавчої бази, посилення міжвідомчої координації, створення єдиної інформаційної платформи та підвищення рівня соціального захисту як самих військових, так і їхніх родин, що сприятиме зміцненню правопорядку й національної безпеки України.