Адміністративно-правова легітимація поліцейської діяльності у сфері захисту безпеки України правоохоронними органами

Тема наукового дослідження даної статті є широкомасштабна та, безпосередньо, стосується адміністративно-правової легітимації поліцейської діяльності у сфері захисту безпеки України в прикордонних районах країни від протиправних посягань, захисту суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, захисту державного кордону країни покладається на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави. Не випадково вибраний масштаб дослідження – адміністративно-правова легітимація поліцейської діяльності та діяльності правоохоронних органів. Використовуючи міжнародне право щодо забезпечення суверенітету, територіальної цілісності та правопорядку в Україні, верховенство права, законності, доброчесності й етичної поведінки. Категорія «доброчесність» належить до фундаментальних категорій науки, під нею розуміють високу моральну чистоту, чесність. Виходячи з цього, діяльність суб’єктів публічної адміністрації має відбивати особистості стійкі позитивні моральні якості, спрямовані на досягнення добра, «публічного інтересу» як для окремої особи, так і суспільства загалом. В свою чергу, принцип законності є похідним від принципу верховенства права і не дає йому суперечити. Ідея верховенства правового закону – фундаментальна складова принципу законності, підґрунття існування правової держави. Використовуючи міжнародне право щодо забезпечення суверенітету, територіальної цілісності, правового порядку держави є довготривалою історією забезпечення територіальної цілісності країни. Здійснення реформаційних процесів у сфері правоохоронної діяльності в Україні та унормування статусу правоохоронних органів в Конституції України перш за все, потребує з’ясування сутності терміну «правоохоронні органи», виявлення їх функціонального призначення і, виходячи з цього, – визначення системи цих органів. Поняття «правоохоронні органи» є одним із найбільш невизначених в українському правознавстві, внутрішньо-суперечливим та надмірним за обсягом. Але названа проблема має ще один аспект, який поки що не притягнув увагу науковців, спеціалістів, практиків принаймні в Україні. Розмова йде про те, що внаслідок названих процесів інтеграції сфера боротьби зі злочинністю та забезпечення внутрішньої безпеки країни перестає бути зоною лише внутрішньої справи інтересів однієї держави. Правоохоронна система кожної держави повинна бути готовою до таких процесів усіх ланках боротьби зі злочинністю.