Стратегії українських медіа у боротьбі з дезінформацією в умовах російської військової агресії: дослідження громадської думки

Стаття присвячена всебічному дослідженню стратегій українських засобів масової інформації у боротьбі з дезінформацією в умовах повномасштабної військової агресії Російської Федерації. У ній визначено ключові загрози
інформаційній безпеці України та охарактеризовано шляхи їхньої нейтралізації. Автори детально розглядають діяльність державних органів, зокрема
Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, та Центру
протидії дезінформації при РНБО, а також роль громадських та волонтерських організацій. Окрему увагу приділено розвитку фактчекінгу та підвищенню рівня медіаграмотності суспільства як одного з ключових інструментів протидії фейковим новинам.
Розкрито чотири ключові етапи роботи українських ЗМІ: ідентифікація дезінформації, розробка та реалізація комунікаційних стратегій, активне використання сучасних цифрових технологій і платформ для моніторингу
інформації, а також підвищення професійної підготовки журналістів.
Авторський колектив підкреслює необхідність розбудови партнерства між
державою, ЗМІ та міжнародними організаціями для створення надійного
та стійкого інформаційного середовища.
В основі дослідження лежить міждисциплінарний підхід, що поєднує
контент-аналіз, порівняльні дослідження, кейс-стаді та соціологічні опитування. Автори також звертають увагу на важливість співпраці з міжнародними партнерами для обміну досвідом та впровадження кращих практик
у сфері інформаційної безпеки. Стаття містить рекомендації щодо посилення інформаційної стійкості держави та розвитку національної системи
моніторингу загроз.
Окремо акцентовано на потребі популяризації навичок медіаграмотності
серед широких верств населення, включаючи молодь, що допоможе формувати свідоме суспільство, здатне розпізнавати маніпуляції та протистояти інформаційному впливу агресора. У статті наведено приклади успішних
інформаційних кампаній та кращих практик використання цифрових технологій у протидії дезінформації.
Отримані результати та практичні рекомендації можуть бути корисними науковцям, експертам з інформаційної безпеки, фахівцям у галузі журналістики та комунікацій, педагогам, а також представникам державних органів і громадських організацій, які займаються питаннями медіаграмотності
та інформаційної безпеки.