Просвітницький рух в Україні кінця XIX ст.

Анотація: Resume:
У статті розглядаються суспільно-політичні та педагогічні
передумови виникнення просвітницьких громад в Україні як
центрів формування творчої інтелігенції(кінець ХІХ ст.).
Діяльність просвітницьких товариств кінця ХІХ ст. – ціла епоха
в розвитку історії освіти та культури України в цілому. Їхня
просвітницька діяльність набула суспільного резонансу,
долучаючись до загального процесу національного
відродження. Прогресивна українська інтелігенція, працюючи в
товариствах, пробуджувала національну свідомість , закладала
основи демократичної освіти.
Виникнення та діяльність різноманітних громадських
організацій в Україні наприкінці ХІХ ст. – це своєрідне за своєю
природою явище, яке мало не лише культурний, а й
просвітницький характер, оскільки одним із головних їхніх
завдань була зміна змісту та якості освіти українського народу .
Шляхом аналізу історико-педагогічних джерел ми з’ясували,
що кінець ХІХ ст. став для українців Наддніпрянської України
періодом протистояння з владою за збереження національної
культури. Зміни в Російській імперії стали потужним поштовхом
до національного пробудження та активізації національної
свідомості інтелігенції в українських губерніях. Бачачи свій
обов’язок у розвитку національної культури, українська
інтелігенція у своїй діяльності починає виділяти освітній
напрям.
Вперше в історії педагогічні проблеми широко обговорюються
громадськістю, стають предметом громадської ініціативи,
життя країни збагачується новим явищем– народно-
просвітницьким рухом. Масовість учасників просвітницького
руху, української інтелігенції, в містах призводить до логічної
заміни одноосібної культурної праці діяльністю цілих
товариств, громад. У громадах відбувалося формування
майбутніх лідерів просвітницького руху: вчителів, науковців,
лікарів, які поступово перетворювалися на національно-
громадських діячів. Згодом громадівці стали членами багатьох
освітніх організацій. Діяльність громадівців, багатьох
представників української інтелігенції, проклала шлях до
виходу на арену громадсько-просвітницьких ініціатив при
національних (українських) організаціях (товариствах).
Таким чином, майже все ХІХ ст. для українців, громадян
Російської імперії, був часом боротьби за збереження власної
мови, освіти та культури. Кращі представники провідного
суспільно-просвітницького руху, у школі, в освіті народу, у
створенні національної системи виховання бачили шлях до
збереження нації. Кінець ХІХ – початок ХХ століття для
українського народу – це період національного відродження,
саморефлексії як етносу , як автентичної особистості в історії та
сучасному світі.
Bunchuk Oksana, Maretska Yuliia, Tabler Tetiana.
Enlightenment movement in Ukraine at the end of the 19th
century.
The article deals with socio-political and pedagogical preconditions
of education communities in Ukraine as centers of formation of
creative intellectuals (late 19th century). Activities of education
societies of the late XIX is a whole era in the development of
history of education and culture of Ukraine as a whole. Their work
in the field of education has gained public appeal joining the
General process of national revival. Progressive Ukrainian
intelligentsia, working in societies, awakened the national
consciousness, laid the foundations of education.
The emergence and activities of various public organizations in
Ukraine in the late XIX is a phenomenon that has not only
cultural and educational impact, but educational in nature as one
of their main objectives was to change the content and quality of
education of Ukrainian people.
Through the analysis of historical and pedagogical sources, we
have found that the end of the 19th century became for
Ukrainians in Dnieper Ukraine the period of confrontation with
the authorities for the preservation of national culture. Changes
in the Russian Empire began a strong push for a national
awakening and intensification of national consciousness of the
intelligentsia in the Ukrainian provinces. Seeing their duty in the
development of national culture, Ukrainian intelligentsia begins
to separate education direction.
For the first time in the history pedagogical problems are widely
discussed by the public, they become the subject of public
initiatives, the country's life is enriched on a new phenomenon –
public-education movement. The mass of participants of the
education movement of the Ukrainian intelligentsia in cities leads
to the logical replacement of individual cultural work by the
activities of the whole associations, communities. In
communities, the formation of future leaders of the
enlightenment movement took place: teachers, scientists,
doctors, which gradually turned into national figures. The
hromadamen later became members of many education
organizations. Many representatives of the Ukrainian
intelligentsia paved the way for the emergence in the arena of
public awareness initiatives at the national (Ukrainian)
organizations (societies).
Thus, the nineteenth century was a time of struggle for
Ukrainians for the preservation of their own language, education
and culture. The end of the 19th – beginning of the 20th century
for the Ukrainian people is a period of national revival, self-
reflection as an ethnic group, as an authentic individual in history
and the modern world.
Ключові слова: Key words:
просвітницькі громади; творча українська інтелігенція;
просвітницький рух; громадсько-педагогічний рух; громадівці;
національна освіта.
education community; the Ukrainian intellectuals; the
enlightenment movement; socio-pedagogical movement;
hromadamen; national education.