Роль жінок у суспільно-політичному житті України (1917-1939)

У дисертації розкрито особливості участі жінок у визвольному русі 1917-1939 років. В дослідженні виявлено, що Українська революція 1917-1921 років стала одним з каталізаторів активізації участі жінок у державотворчих процесах. Продемонстровано внесок жінок у політико-культурну, військову сферу. Проаналізовано еміграційний етап життя жінок, які опинились за кордоном після поразки революції. Простежено як саме склались долі жінок у більшовицькій окупації, які практики жінки використовували в ув’язненні щоб зберігати свою національну ідентичність. Робота ґрунтується на думці, що жінки ставали частиною суспільних процесів першої половини XX століття й долали упередження. Простежено вплив на історіографічну базу національних та світових тенденцій в галузі гендерно спрямованих історичних досліджень. Аналіз мемуарів дав змогу побачити як жінки розуміли свої ролі у державотворенні, які мали погляди на майбутнє української держави. Проаналізовано в чому полягала робота, на якій зосереджувались жінки, працюючи в Українській Центральній Раді, Генеральному Секретаріаті, органах Гетьманату, Директорії Української Народної Республіки. Встановлено, що частина жінок з початку першої україно-радянської війни брала участь у бойових діях, у ролях, як безпосередньо військовичок, так і медикинь, підпільниць, розвідниць, зв’язкових. Досліджено діяльність жінок, які залишили територію підрадянської України й діяли за кордоном. Порушено питання негативних тенденцій щодо ролі жінки в політичному житті після радянської окупації території України. Дослідження доводить, що жінки були частиною визвольних процесів міжвоєнного періоду, у ролях, які до цього часу частково були їм не доступні. Дисертація має дослідницькі перспективи, у вигляді вивчення методів, практик, масштабів спротиву жінок радянській репресивній системі.