Ретроспективний погляд на проблему становлення тьюторського супроводу морального виховання студентів як на особливу форму наставництва

У сучасній науці система наставництва розглядається як найбільш ефективний шлях використання людського ресурсу для
виконання організацією стратегічних завдань. У статті висвітлено історичний аспект виникнення наставництва як методу передачі досвіду, який використовувався для морального виховання дітей та молоді. Наголошено, що
наставництво є багатовіковою традицією, характерною для всіх
країн, і як соціальний феномен притаманне всім періодам розвитку людства. Його зміст полягає в передачі низки моральних, інтелектуальних, іноді фізичних та матеріальних якостей підопічним. Наставник – людина, яка має певний досвід і знання, високий рівень комунікації; прагне допомогти своїм підопічним набути досвіду, необхідного для самовдосконалення. Окрім професіоналізму та досвіду,
наставника характеризують такі особистісні якості, як уміння говорити, слухати, взаємодіяти, такт, переконаність в істинності та правильності своєї справи. У статті розглянуто процес становлення тьюторського супроводу як особливої
форми наставництва, здійснено опис передумов його виникнення та ступінь актуальності в наш час. Доведено, що тьюторство і моральне наставництво мають спільні витоки, оскільки, зародившись разом із першими європейськими університетами,
сучасний інститут тьюторства зберіг і примножив норми, традиції та правила наставництва часів середньовічних університетів. Інакше кажучи, тьюторство виникло в класичних англійських університетах саме на ґрунті наставництва. У роботі акцентовано на необхідності модернізації сучасної системи освіти України для розв’язання проблем духовно-морального розвитку особистості. Упровадження нових стратегій, зокрема тьюторського супроводу, має стати ключем для подолання проблем сучасної системи освіти.