Еколого-флористична характеристика Cyanophyceae Приазовського національного природного парку

Північно-західне узбережжя Азовського моря являє собою сукупність природних систем, які характеризуються високим рівнем біологічного різноманіття, господарської цінності та мають високий рекреаційний потенціал. Гармонізація цілей
охорони природи, оптимізація господарської ефективності та підтримання рекреаційної цінності, представляють собою вкрай
складне наукове та науково-практичне завдання. Розробка стратегії раціонального природокористування повинно базуватися на дослідженні природних комплексів, які знаходяться в межах заповідних еталонних територій. Крім ролі маркерів рівня біологічного різноманіття, об’єкти природно-заповідного фонду виступають як фактори функціональної стійкості природних комплексів у цілому. Тому дослідження екологічних особливостей Cyanoprokaryota Приазовського національного природного парку становить
собою важливу наукову проблему. На території парку розміщено 9 експериментальних полігонів, які охоплюють степові ділян-
ки або схили, солончаки, берегові піщані ґрунти (бари) та водойми (річки, озера, лимани, морські затоки, лагуни). У результаті досліджень виявлено 124 види ціанопрокаріот, що включають 127 внутрішньовидових таксонів. За систематичною структурою знайдені види ціанопрокаріот належать до класу Cyanophyceae Sachs, у межах якого представлені 3 підкласи, 6 порядків, 18 родин і 33 роди. Найрізноманітнішим за кількістю видів є підклас Oscillatoriophycidae, до складу якого входять 62 види, або 49%
регіональної флори ціанопрокаріот. Менше видів входить до підкласу Synechococcophycidae (38 видів). Найменш різноманітним у видовому аспекті є підклас Nostocophycidae (27 видів). Кластерний аналіз за кількістю видів у підкласах указує на те, що ценози можуть бути розподілені на дві групи: степові угруповання та солончаки, з одного боку, та угруповання на піщаних ґрунтах та водні угруповання – з іншого. Угруповання солоних вод та піщаних ґрунтів є найбільш подібними. Кількість родів у родині серед підкласів є практично константою, яка дорівнює 1,8. Насиченість видами родин найбільша для підкласу Synechococcophycidae і становить 7,6. Для підкласів Nostocophycidae та Oscillatoriophycidae цей показник практично ідентичний ‒ 6,8–6,9. Родовий коефіцієнт, найбільший для підкласу Synechococcophycidae, становить 4,2. Менший цей показник для Nostocophycidae, дорівнює 3,9. Для Oscillatoriophycidae родовий коефіцієнт становить 3,6. Таксономічне різноманіття флори на рівні роду за показником кількості таксонів характеризується стабільним рівнем, за винятком прісних водойм, флора Cyanophyceae яких представлена значно
меншою кількістю родів порівняно з іншими типами біогеоценозів. За індексом Шеннона різноманіття зростає в ряду степ → солончак → псамофітні стації → солона вода і різко зменшується в прісних водах. За показником Пієлоу різноманіття зростає в межах зазначеного ряду та сягає найнайвищого рівня в прісних водах. Перспективи подальших досліджень передбачають оцінку системності таксономічної структури флор залежно від типу екосистем, вивчення екотопічних груп Cyanophyceae в контексті їх
преференцій до типів середовищ існування та умов солоності.