Мелітопольська школа прикладної геометрії. Історія та досвід роботи

У роботі розглядається історія становлення, розвитку та основні наукові доробки Мелітопольської школи прикладної геометрії. Надається загальна характеристика головних наукових напрямів школи: варіативного дискретного геометричного моделювання (ВДГМ) та точкового числення Балюби-Найдиша (БН-числення). Висвітлюється перелік та особливості науково-організаційних заходів, що проводяться науковцями школи.

Наукова школа прикладної геометрії була заснована Меєром Мойсейовичем Юдицьким у 60-х роках минулого сторіччя. Активна особиста, науково-організаційна діяльність М. М. Юдицького, участь науковців кафедри у конференціях і семінарах різного рівня, захист дисертацій, які пройшли в наступні роки дали основу для формування на базі кафедри регіонального наукового центру прикладної геометрії.

У 1977 році керівником школи, яка отримала назву – Мелітопольська наукова школа прикладної геометрії, став Володимир Михайлович Найдиш. Одним із вагомих результатів роботи школи та особисто її керівника, є проведення в Мелітополі щорічної Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми геометричного моделювання» (проводиться з 1994 р.). Головним науковим напрямком школи є розробка теорії і прикладних аспектів дискретної прикладної геометрії. З 2007 року керівництво науковою школою взяв на себе доктор технічних наук Андрій Володимирович Найдиш. Сьогодні базовим закладом вищої освіти для школи є Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького. Сучасний стан школи, рівень її наукових розробок, особисті досягнення фахівців школи дають підставу вважати Мелітопольську школу прикладної геометрії як таку, що має всі ознаки наукової школи за типом – школа як дослідницький колектив.