Закономірності формування орнітокомплексів зрошувальних систем і кар'єрів на півдні України в сучасних умовах

Фрагментація колишніх природних степових і створених на їхньому місці антропогенно-трансформованих ландшафтів призводить, з одного боку, до збільшення мозаїчності і підвищення біорізноманіття; з іншого – до подрібнення популяцій на невеликі угруповання, до мозаїчності
видових ареалів. Для формування й існування орнітокомплексів важливе значення має мозаїчність
антропогенно-трансформованих ландшафті (Ирисов, 1982; Кошелєв та ін., 2007, 2010). Територіальна мінливість населення птахів і структури орнітокомплексу визначаються неоднорідністю умов середовища, ресурсів і взаємовідносинами птахів між собою і може бути пояснена
відмінностями окремих факторів або їхніх поєднань. Розроблена нами класифікація орнітокомплексів включає: еколого-біотопічні типи (водні, заплавні, рослинні, наземні (лукові, селітебні,сільськогосподарські, степові, солончакові, урбанізовані, лісові) та острівні (на материкових і намулених островах); за функціями: гніздові, зимівельні, линні, міграційні; за тривалістю: довготривалі, короткочасні й ефемерні; за стабільністю: постійні, тимчасові, випадкові; за видовим складом: моновидові, полівидові, змішані; за характером і типом гніздування: деревогніздуючі, чагарникові, очеретяні, наземні, наводні, норні, дуплогніздники, технічні споруди. Критеріями виділення орнітокомплексів є: генезис (первинні або вторинні), таксономічний склад, екологічна структура, хорологічна структура, хронологічність (Кошелєв, Пахомов, 2020). Показниками, які
характеризують окремі орнітокомплекси, служать: таксономічне різноманіття, видове багатство, зоогеографічне різноманіття, розмір території, населення птахів, ступінь домінування,різноманіття екологічних зв’язків, кількість і різноманіття структурних елементів (колоній,поселень, скупчень, консорцій тощо).