Місто як симфонія у романі «Місіс Делловей»: кінопоетика Вірджинії Вулф

У статті розглядається кінопоетика роману Вірджинії Вулф «Місіс Делловей». Авторка виходить із тези про те, що художнє новаторство письменниці розвивалось під впливом естетики кінематографа 1920-х років і було безпосередньо пов’язане з її особистим глядацьким досвідом. Саме в цей час сформувався і став панівною кінематографічною формою жанр міських симфоній – специфічний продукт доби модернізму, що виявився вираженням нового стилю життя. Найбільш продуктивний період у літературній творчості Вірджинії Вулф збігся в часі з розквітом жанру, що органічно поєднав простір мегаполіса й естетику кіноавангарду.
У ході аналізу розкрито специфічну візуальну пластичність художнього тексту письменниці, пов’язану з концепцією кінематографічного портретування повсякденного життя великого міста, що становить основу жанру міських симфоній. Зокрема доведено, що характерна іконографія, апологетика руху та швидкості, знеособлення індивідуальності в натовпі споріднюють роман «Місіс Делловей» з найвідомішими зразками кіножанру. На конкретних прикладах продемонстровано, як Вірджинія Вулф засобами мистецтва слова майстерно моделює низку відомих прийомів кіноавангарду: надшвидкий монтаж, незвичні ракурси, варіювання величини плану тощо реалізуються в тексті завдяки лексико-семантичним та композиційно-синтаксичним засобам, часто моделюються за допомогою метонімій та індивідуальних авторських порівнянь. Письменниця майстерно відтворює ефект фільмування рухливих об’єктів, надаючи своєму тексту особливої кінематографічної фактури за допомогою новаторських прийомів літературного монтажу. Властива кінематографу в цілому й жанру міських симфоній зокрема динаміка в аналізованому тексті Вірджинії Вулф досягається імітуванням звуження / розширення перспективи. Враження руху у статичному «кадрі» створює також зміна кольорової палітри зображуваного.